ПРО ПІСТ

Сказав Господь:

"Уважайте добре, щоб ви не чинили ваших добрих учинків перед людьми, які б вас бачили, а то не матимете нагороди в Отця вашого, що на небі."(Мт. 6, 1)

Стоячи на порозі Великого посту вкотре повертаємося до теми важливості та необхідності його у нашому духовно-релігійному житті. А також пригадуємо свій безвинятковий обов'язок достойно прожити і не змарнувати цю велику і безсумнівно благодатну святу Чотиридесятницю
, по завершенні якої з достойністю увійти у радість світлого празника Христового Воскресіння!

З року в рік ми по новому переживаємо циклічні події церковного року намагаючись принести "плід достойний покаяння"(Лк. 3,8), та звершити свій піст у вірі і любові.

Тому і почати варто найперше з роздумів на тематику посту і всього, що з ним пов’язано.

Христос каже до нас: "Уважайте добре, щоб ви не чинили ваших добрих учинків перед людьми, які б вас бачили, а то не матимете нагороди в Отця вашого, що на небі." (Мт. 6, 1) Справді піст є чимось таким таємничим, є річчю особистою і приватною, яка плекає нашу інтимну єдність з Богом, внаслідокчого ми можемо стати щирими і чесними перед нашим небесним Отцем. А відтак, у цій безпосередності, показатися Йому такими, якими ми маємо бути— святими. Піст також є особливий Богом дарований нам період, під час якого християнин очищає всеціло своє єство для прийняття Господа!

З давніх часів християни постили, наслідуючи сорокаденний піст Христа, під час якого Він боровся проти спокус диявола та переміг їх. Прообразом випробувань та жертви Богові є також і час 40-річного переходу Божого народу в обіцяну землю. Не випадковим є і те, що час посту Ісуса, як і вибраного народу відбувався в пустелі, в місці з найбільш агресивним і неприятельскимсередовищем для тіла людини. Тому і властивим є наголос на боротьбі звнутрішніми спокусами та пристрастями за допомогою зовнішніх чинників. 

Необхідність таких зусиль над собою добре вияснює наступна легенда:

У одному монастирі був собі молодий новик, який готувався до вічних обітів. Коли підходив час посту, настоятель звелів усім братам зробити собі певні постанови, аби відмовитися від якихось речей на цей Богом благословенний час, і тим самим по особливому пережити великодню Чотиридесятницю. 

І от коли духівник на розмові запитав у цього монаха-початківця, які постанови той собі зробив на піст, останній сказав, що ніяких, бо боїться їх не дотримати!

Духівник очевидно заперечив таку зухвалість, сказавши, що це обов'язкова річ для всіх! Але хлопець сказав, що не розуміє навіщо ж відмовлятися від своїх звичок і вподобань в часі посту?

Тоді духівник не перечачи молодикові, дав йому глечик наповнений водою і сказав, - піди до комірника та принеси мені літургійного вина для завтрашньої Літургії.

Молодий послушник узявши в руки глечик хотів уже іти виконати прохання отця, але, зауваживши, що він повний, спитав, - що ж робити з водою яка є в середині? Доведеться вилити!?

На що духівник відповів, — ні, ти нічого не виливай, так мені в цьому глечику принеси.

Юнак почувши це, зніяковів, намагаючись пояснити священику, що нічого з того не вийде, адже глечик повний і лити вино нікуди!

Тоді отець сказав йому у відповідь, — ось так і в нашому духовному житті, коли наше серце повне всякої всячини, місця для Бога там немає, і потрібно спершу очистити наші душу і тіло, аби туди як у порожню посудину влилася Божа благодать! Для цього нам і потрібен піст! 

Катехизм УГКЦ "Христос - наша Пасха" пише: "Піст охоплює всю людину: тіло – через стриманість у їжі та питті, душу – через стриманість від пристрастей. Святий Йоан Золотоустий навчає: «Ти не їси м’яса? Не споживай нескромностей своїми очима. Нехай постить і слух; а піст слуху в тому, щоб не приймати лихослів’я та наклепів. Нехай і язик постить від сквернослів’я і лайки... Яка користь, коли ми стримуємося від споживання птиці й риби, а братів угризаємо та пожираємо?» .

Такі слова святого показують нам, наскільки є важливо не перенаголошувати на якійсь із складових посту, але повноцінно провести його, максимально дбаючи як про душевну, так і про тілесну складову людської істоти! 

"Не те, що входить в людину оскверняє її, а те що виходить з неї"(Мк. 7, 18), каже нам Ісус у Євангелію, наголошуючи на духовній складовій посту, проте сам Він для звершення цього посту іде у пустиню, показуючи всю повноту правильного посту. Тому людині страждаючій алкогольною, тютюновою залежністю, чи надмірним апетитом, вище сказані слова Євангелія не можуть бути оправданням. А є звернені радше до тих, хто безрозсудливо відмовляється від їжі, але продовжує лихословити, обмовляти, проклинати та всіляко зневажати духовну складову цього великопосного обов'язку!

Тому очищення про яке говоримо стосується людини цілком без розділення! Адже розділяючи тілесне і душевне, ризикуємо втратити контроль над своїм життям і над собою в цілому! Як тіло без душі не може існувати, так і відмова лише від їжі, не є метою посту і взагалі постом назватися не може!

Правдивий "піст виховує християнина в стриманості від гріха, веде до внутрішньої свободи та справжньої радості."

Тому для справді якісного посту потрібно провести аналіз усіх наших вчинківта, підсумувавши їх, відкинути ті, які найбільше віддаляють нас від Бога! Ті, які заповнивши наше серце, не залишають місця для Нього! І тут уже кожному зокрема варто чесно поглянути на себе і самому собі відповісти, від чого б нам відмовитися, аби зробити цей піст справді постом! Банальна відмова від м'ясних страв, які й без того є не частою прикрасою столу пересічного українця, сьогодні актуальна лише для малого відсотку вірних. Куди влучніше буде табу на алкоголь, цигарки чи навіть наркотики! Для молоді цілком здоровою була б відмова від інтернету та ігрової залежності, адже марнуючи не одну годину в всоцмережах та різного роду іграх, ці, ще не до кінця сформовані особистості,просто фізично не здатні виділити час для Бога. Тай старші часто годинами просиджують перед телевізором чи іншими мало корисними речами, забуваючи про те, що Господь дивиться на нас, чекаючи бодай на якусь активність з нашої сторони.

У катехизмі УГКЦ також читаємо що вершиною доброго посту є милостиня: 

«У день, коли постиш, споживай лише хліб та воду. А те, що ти звичайноспоживав би, маєш віддати вдові, сироті чи потребуючому. Таким чином ти мусиш самому собі в чомусь відмовити, щоби з твоєї відмови хтось інший отримав користь, щоб наситився й помолився за тебе Господеві». Милостиня як вияв любові до ближнього є наслідуванням самого Бога, Який першим виявив Своє милосердя до людини .

Звідси розуміємо, що такий піст набуває повноти, бо в ньому ми не просто стаємо жертводавцями для когось, але уподібнюємося до Господа Ісуса.

"Отож, коли даєш милостиню, не труби перед собою, як роблять лицеміри по синагогах та вулицях, щоб їх хвалили люди. Істинно кажу вам: вони вже мають свою нагороду. Ти ж, коли даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права: щоб твоя милостиня була таємна, і Отець твій, що бачить таємне, воздасть тобі."(Мт. 6, 2-4). В наш час ми бачимо як політики, чиновники та інші можновладці жертвують великі суми коштів та чемно стоять у храмах під прицілом телекамер. Така поведінка є сприятливою для їх кар'єри, і вони як каже Ісус, вже мають свою нагороду. 

Милостиня - саме це слово передбачає поняття дару, даного комусь у вище описаній формі! А коли людина дає милостиню намагаючись в такий спосіб надбати собі певний імідж, говорити про якусь безкорисливість є недоречно!

Вінцем доброго посту є молитва, адже в ній ми ведемо діалог з Господом,виявляючи як самим собі усі свої вади, гріхи, плани, задуми, сподівання та надії. Тому Христос каже нам дотримуватися певної молитовної етики: "А коли молитеся, не будьте як лицеміри, що люблять молитися перед усіма по синагогах та на перехрестях, щоб показатися людям. Істинно кажу вам: вони вже мають свою нагороду. Ти ж, коли молишся, увійди у свою кімнату, зачини за собою двері й молись Отцеві твоєму, що в тайні, і Отець твій, що бачить таємне, воздасть тобі." (Мт.  6, 5 – 6).

В іншому місці каже: «Чувайте й моліться, щоб не ввійшли в спокусу» (Мт. 26, 41; Мр. 14, 38). Тут молитва є тим засобом який очищає нашу душу. Вона стає тим заборолом, яке не дозволяє злу заволодіти нами! На самому початку ми читали, що піст є справою приватною, яку ми провадимо в тайні, щоб бува не підкралася до нас гордість, коли хтось подивлятиме наші потуги. Схожа річ є і в молитві. Але окрім цього таємна молитва є доброю тому, бо на самоті, тет-а-тет з Господом ми можемо бути по-справжньому щирі!

Таким чином підсумувавши вище описану науку, отримуємо чіткий симбіоз правил, які стануть нам у пригоді в часі Великого посту. І нехай Господь, який бачитиме наші наміри і зусилля, воздасть нам! Амінь!